Прошлое надо уважать. «Прошлое Ужгорода» Петра Совы – в том числе

Прошлое надо уважать. «Прошлое Ужгорода» Петра Совы – в том числе

ПОДЕЛИТЬСЯ

Во вторник, 5 сентября, в Ужгородском замке презентовали переиздание книжки известного закарпатского краеведа, первого послевоенного мэра нашего областного центра Петра Петровича Совы «Прошлое Ужгорода».

В моём архиве есть эта книга. Сам «оригинал», вышедший в издательстве «Школьная помощь» в 1937 году, конечно же, большущая редкость. У меня есть факсимильное издание «Прошлого Ужгорода», которое выпустили в 1992 году издательство «Карпати» и Ужгородский производственно-издательский комбинат «Патент». Впрочем, и эта книга, напечатанная 25 лет назад 5-тысячным тиражом, сегодня тоже редкость. Не большущая, но большая.

Untitled-2Untitled-3Untitled-4

Очень хотел попасть на презентацию переиздания, и очень жалел, что не попал в силу сложившихся обстоятельств.

А теперь не жалею. Потому как прочитал отклик на это «событие» известного закарпатского журналиста, много, и не только мною уважаемого Александра Герешко. С позволения автора перепечатываю данный отклик с его страницы в Фейсбуке:

«От із чим складно в Ужгороді, це з анонсами. Події не дружать тут із своїми заздалегідь розжованими описами. Добре, якщо попередять. Дивно, якщо докладно. Спроби зробити анонсування своєю фішкою були. Але повноцінно не виходить.

Прочитав, що в Ужгороді презентуватимуть перевидання книжки краєзнавця Петра Сови. Не скажу, що зовсім не ходжу на презентації. Останній раз був на представленні фільму «Дерево, яке посадив ангел». Мусив. Бо то мій фільм і презентацію робив я. Не минуло й п’яти років, як вирішив сходити ще на одну.

Побачене сильно напружило. А як би ви системно поєднали в одну купу доктора юридичних наук – спеціаліста по виправним закладам пенітенціарної системи Ігоря Копотуна, колишнього бійця Французького іноземного легіону, бізнесмена Миколу Жовтані та одного з найцікавіших мерів Ужгорода Петра Сову? Та ще й фігура рядженого блазня в цій поважній компанії…

Доповнювали картину музиканти класичного оркестру, заклопотані офіціанти, що накривали розкішний стіл в сусідній залі та претензії на надання характерному лихим 90-м зібранню елітного статусу. Погляд шукав ще жердину для стриптизу.

Повернула до реалій репліка історика Михайла Делегана. Після промови авторів видання він записав Платона в друзі, але перевагу надав таки істині. Попросив в разі виходу наступного видання забрати з обкладинки імена І.Копотуна та М. Жовтані, зазначивши їх упорядниками, а автора вказати справжнього – Петра Сову.

Далі все пішло стандартно. В кінці презентації вчасно прокинувся у куточку професор Федака, що за весь час не вимовив ні слова. Рішуче першим бадьоро попрямував до фуршетного столу. Кілька чоловік підійшли до виставлених тут книжок. Купити не виходило. Тільки собівартість примірника 500 гривень.

Резюме. Фахово займаються цією справою науковці. А є й популяризатори. Нехай собі будуть. Треба тільки розуміти з чим маєш справу. Де документи, а де варіації.

Я подивився на цей переклад оригіналу з деякими новими фотографіями. Згадав факсимільне видання історичного нарису, що видав Іван Петровцій. Помахав іронічному блазню та пішов далі.

План відвідин презентацій на наступні п’ять років виконано. Па-па».

* * *

Как говорится, «сочно и смачно». А главное – правильно. Добавить могу лишь те слова, которые вынесены в заголовок.

Прошлое надо уважать.

«Прошлое Ужгорода» Петра Петровича Совы – в том числе…

Владимир Кривошапко, korzonews.info

Фотографии – также со страницы Александра Герешко

ger0ger7ger2ger3ger4ger5